Меню сайта
Вход
Мои контакты
Акимова Ирина По всем вопросам прошу обращаться: Украина, Новая Водолага email: Akimova.irina@bk.ru тел: +380676487427 Буду рада пообщаться с Вами!
Календарь
«  Ноябрь 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Статистика сайта
Зміцнення здоров'я людини
Уміння і навички, які стосуються здорового способу життя і безпеки життєдіяльності, потребують багаторазового вправляння, тому в організації їх застосування переважають практичні вправи, індивідуальна й групова діяльність; обов’язковим є зв’язок із життєвим досвідом дітей, врахування умов, в яких вони перебувають вдома. Особливе значення для реалізації програмових вимог має співпраця з сім’єю, мотивація дітей на самоконтроль у щоденному виконанні правил щодо збереження, безпеки життя свого і оточуючих.
Проблема збереження і зміцнення здоров’я населення і особливо молоді залишається однією з найбільш актуальних для держави. Про це свідчать закони та постанови уряду. Конституція України, «Основи законодавства України про охорону здоров’я» вказують на необхідність збереження та зміцнення здоров’я молоді. В Концепції фізичного виховання в системі освіти України відзначається різке погіршення стану здоров’я і фізичної підготовки молоді. На початок 90-х років фізичний стан дітей досяг критичної межі і з кожним роком погіршується. 90% учнів мають хронічні захворювання і фізичні відхилення в розвитку. Однією з причин цього називають кризу національної системи фізичного виховання населення. З усією гостротою перед державою постає проблема боротьби за збереження здоров’я нації.
Закон України «Про фізичну культуру і спорт» та інші документи свідчать, що фізичне виховання повинно сприяти формуванню відповідального ставлення до свого здоров’я і здоров’я оточуючих як вищої індивідуальної цінності.
В Національній доктрині розвитку освіти одним із пріоритетних напрямків державної політики в області освіти є пропаганда здорового образу життя.
Але стан здоров’я населення України продовжує погіршуватися. За останні роки кількість захворювань серед молоді збільшилася на 30%. Сьогодні кожний третій першокласник має різноманітні відхилення у стані здоров’я; у 20-40% – спостерігається порушення постави; у 50-60% – схильність до частих захворювань. Понад 50% школярів мають незадовільну фізичну підготовленість.
Провідною ідеєю даної роботи є пошук виховуючих впливів та форм організації занять, що сприятимуть зміні відношення людини до свого здоров’я як вищої людської цінності, пропаганді і формуванні потреби в здоровому способі життя.
Мета роботи:
* вивчити теоретичні аспекти проблеми,
* постійно удосконалювати форми і методи роботи з учнями початкових класів, бо спосіб життя людини формується ще в ранньому віці, в основному в роки навчання в школі,
* формувати відповідальне ставлення до свого здоров’я, вміння підтримувати його на протязі всього життя.
Новизна досвіду полягає в недостатньому рівні вивченості даної проблеми та використанню системного підходу, що дозволяє зробити педагогічний процес більш цілеспрямованим, керованим і ефективним.
За інноваційним потенціалом даний досвід є комбінованим, що полягає у конструктивних поєднаннях вдалих ідей, підходів, методик.
Практична значимість: кожен вчитель повинен надавати педагогічну підтримку учням та їх батькам в питаннях збереження та зміцнення свого здоров’я і здоров’я оточуючих.

ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ

Гармонійний розвиток дитини, який передбачає її фізичне, психічне, духовне здоров’я, інтелектуальну достатність, морально-етичну досконалість, є нині пріоритетом у розвинутих країнах світу.
Але разом з тим в усьому світі зростає стурбованість громадськості погіршенням стану фізичного, психічного та духовного здоров’я школярів.
За останні десятиліття в світовому масштабі проблема здоров’я увійшла до глобальних проблем людства.
Що таке здоров’я? Здавалося б, тут і питати нічого: кожен знає – здоровий, отже, не хворий. Навіть з вигляду можна визначити здорову людину, за зовнішніми ознаками.
На сьогодні в статуті Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) дано таке визначення: «Здоров’я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб і фізичних вад».
Проте Україна разом з незалежністю у спадок отримала загрозливий стан здоров’я нації і незадовільні та небезпечні умови, в яких це здоров’я формується. До того ж в останні роки у зв’язку з подальшим поглибленням соціально-економічної кризи здоров’я нації стрімко знижується. І лише наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС привернули увагу державних структур і громадськості до цієї важливої проблеми.
Виявляється, що ми вироджуємося як нація: смертність в країні значно переважає над народжуваністю. Досить високим є рівень захворюваності дітей. І причиною цього – не лише соціально-економічна криза. В результаті тривалих репресій, голодомору і боротьби з релігією народний побут і традиційна культура нашого народу зазнали помітної руйнації.
А український народ роками зберігав і примножував свої звичаї, традиції та обряди, що сприяло утвердженню народної за суттю фізичної культури українців і в подальших часах.
Народна фізична культура в добу козаччини, крім інших соціальних функцій в першу чергу виконувала функцію військово-фізичної підготовки. Із самого раннього віку виховання юнаків орієнтувалось на вихованні у них тих морально-психічних та фізичних якостей, які були необхідні військовій справі. Домінуючу роль в системі фізичної культури відігравав національний ідеал духовної і тілесної досконалості, уособленням якого став образ козака-звитяжця, захисника рідної землі. Суттєву роль у загальнонаціо-нальному поширенні народної фізичної культури відігравав український фольклор. Народна пісня, легенда, дума формували національну систему виховання, результатом якої виступає легендарна, гармонійно розвинута особистість козака. Це у свою чергу, призводить до того, що елементи народної культури, і фізичної зокрема, поступово впроваджувались у професійну культуру, освіту. За часів козацької доби в Україні були поширені школи, які організовувались при кожній православній церкві. Особливо насичено, цікаво проходили свята переходу учнів з одного класу в наступний. Цікаво, що вони завжди супроводжувались дитячими забавами та рухливими іграми. Фізичне вдосконалення підростаючого покоління було цілорічним, так як величезна кількість народних рухливих ігор дітвори поділялась на весняні, літні і зимові.
Серед праць передових вчених-педагогів України на першу половину XVII століття вже припадають і перші намагання теоретичного обґрунтування системи фізичного вдосконалення учнів в структурі тогочасної шкільної освіти. Знаменитий український вчений Епіфаній Славинецький в своєму творі "Громадянство звичаїв дитячих" нарівні з іншими питаннями виховання, освіти, культури, поведінки учнів багато уваги приділяє ефективному використанню народних рухливих ігор та фізичних вправ. У своїй праці він перераховує у формі запитань та відповідей рекомендовані вправи, рухливі ігри з м’ячем, біг, підскоки на одній та двох ногах. Під час рухливих ігор та вправ діти, підкреслює Е. Славинецький, повинні проявляти витриманість, уважно відноситись до слабших. Наприклад, в одне із питань звучало так: "Що прикрашає дитину під час гри?" У відповіді вказується: "Постійність, веселощі, рухливість, звичка грати чесно і правдиво, а не обманом чи підступом у грі перемагати.”
Таким чином, в системі народної української освіти і в теорії і практиці переважав комплексний підхід до виховання, де поруч із вдосконаленням моральних якостей велике значення приділялось тілесному (фізичному) вихованню дітей.
Січові школи, стоячи глибоко на національних традиціях українського народу, були своєрідними військово-освітянськими навчально-виховними закладами, де реалізувалася прогресивна європейська ідея гармонійного розвитку особистості.
Серед козаків були поширеними багато видів народної боротьби, а саме: бої навкруги, "навхрест", "на ременях", "спас", але вершиною бойового мистецтва був гопак, який з часом перетворився на народний танець.
Суворе, аскетичне життя, яким жили козаки, викликало подив у очевид-ців, а право визнаватись запорізьким козаком вважалось найпочеснішою відзнакою не тільки серед українців. Багато хто з польських шляхтичів, а пізніше московських дворян, прагнули здобути військову освіту на славному Запоріжжі. Так російський полководець М. Т. Кутузов отримав атестат "знат-ного товариша Щербінівського куреня" Запорізької Січі. Атестати знатних і почесних товаришів Запорізької Січі були видані багатьом військовим і політичним діячам того часу: київському генерал-губернатору Глібову, графу Паніну, князю Прозоровському, князю Потьомкіну.
В. Антонович з цього приводу наголошував: "Запоріжжя було школою, де отримували виховання люди, які потім ставали на Україні полковниками та старшиною" .
Аналіз існуючих документів, матеріалів, наукових праць дозволяє виділити основні компоненти фізичної культури запорожців, національної за своїм змістом, і однієї з найпрогресивніших за своєю ідейною спрямованістю у тогочасній Європі.
Далі...